Про новий стандарт освіти і не тільки
У французького поета-авангардиста Ґійома Аполлінера є вірш «Маленьке авто», в якому йдеться про перехід людства до нової доби, у якій усі країни й народи, а відповідно і кожна окрема людина, вимушені були діяти й мислити по-новому. Твір був написаний 31 серпня 1914 р. з приводу оголошення Першої світової війни. Напередодні військової мобілізації в Парижі поет разом зі своїм  другом і шофером їхав у машині із Довіля до столиці. Вони безтурботно розмовляли, жартували, сміялися і не знали того, що на маленькому автомобілі в’їдуть у зовсім інший Париж, в іншу епоху… Ґійом Аполлінер, як і його сучасники, усвідомив, що розпочалася не тільки Перша світова війна, а нова історія світу. Та історія, яка, за його словами, «розрізала тіло людства». Історія, в якій тепер доведеться жити й виживати по-новому.  
(…) Ми сказали прощай цілій епосі
Над Європою вставали розлючені велетні
Орли покидали гнізда чекаючи сонця
Хижі риби виринали з безодень
Народи сходились аби пізнатись до кінця
Мерці здригалися із жаху в своїх похмурих домовинах
Собаки гавкали туди десь до кордонів
Я їхав несучи в собі усі ці армії що бились
В моїй душі ж бо пролягли усі краї якими сунулись війська (…)
(Переклад Миколи Лукаша) 

          
В авангардній поезії митця немає розділових знаків, традиційних строф, рим, лише – приголомшливі сюрреалістичні образи й стирання меж поміж реальним та ірреальним. Це був тривожний крик митця про майбутні трагедії й катастрофи ХХ ст., що розпочалися з Першої світової війни.
Кожен із нас нині переживає подібні почуття, адже зовсім несподівано для самих себе ми всі на початку ХХІ ст. «в’їхали» в нову епоху. У своїх маленьких будиночках і маленьких автівках ми, як колись Ґійом Аполлінер і його друзі, опинилися в новій фазі людства. І річ не тільки у страшній всесвітній пандемії. Вона стала лише каталізатором певних процесів планетарного масштабу. Ми є свідками тотальної катастрофічності, крихкості світу й водночас його кардинальної перебудови, встановлення нового світового порядку. І не тільки свідками… Мимоволі ми стали учасниками глобальних подій.
Мова піде про поняття Четверта індустріальна революція або Четверта промислова революція (англ. The Fourth Industrial Revolution, Industry 4.0), яку нині переживає все людство. І ми з вами також. Термін став відомим після квітня 2011 р., коли на Ганноверському ярмарку (нім. Hannover Messe), найбільшому у світі ярмарку промисловості, група «Industry 4.0» запропонувала низку ініціатив з метою підвищення ефективності та конкурентоздатності німецької економіки. Зокрема тоді було запропоновано  посилення інтеграції промислових та кібернетичних систем. Тобто йшлося не тільки про нові промислово-технологічні процеси, а й про новітні стратегії управління цими процесами, що фактично відкрило нову еру в організації керування економікою Європи та світу. А відповідно – і в організації усіх аспектів суспільного життя (політики, освіти тощо).       
 Загалом людство пережило вже три індустріальні революції. Перша відбулася наприкінці XVIII – на початку XIX ст. й була зумовлена переходом від аграрного виробництва до промислового за рахунок винаходу парової енергії, нових механізмів та розвитку металургії. Друга індустріальна революція охопила період другої половини XIX – початку XX ст., коли була відкрита й упроваджена електрична енергія, що забезпечила новий рівень виробництва й  розподіл праці. Третя індустріальна революція (з 1970-х років до початку XXI ст.) відбулася завдяки поширенню інформаційних систем та їх застосуванню у виробничих процесах. Нині настав етап Четвертої індустріальної революції (з 2010-х років) – перехід на повністю автоматизоване цифрове виробництво, управління інтелектуальними системами в режимі реального часу, що виходять за межі одного виробництва,  із перспективою об’єднання в одну глобальну промислову мережу. Ці зміни охопили технологічні процеси й суспільно-політичні процеси в межах не лише одного виробництва чи навіть однієї країни, а в масштабах усього світу.   
У 2015 р. Клаус Мартін Шваб (нім. Klaus Martin Schwab, нар. 1938 р.), німецький економіст, бізнесмен і учений, засновник і президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі (з 1971 р.), у статті «The Fourth Industrial Revolution. What it Means and How to Respond» зазначив: «We do not yet know just how it will unfold, but one thing is clear: the response to it must be integrated and comprehensive, involving all stakeholders of the global polity, from the public and private sectors to academia and civil society» («Ми ще не знаємо, як воно буде розгортатися, але зрозуміло одне: відповідь цьому має бути інтегрованою і всебічною, включаючи всіх стейкхолдерів глобального управління, від суспільного та приватного секторів до академії та громадянського суспільства»).
У 2016 р. Клаус Мартін Шваб у виступі на Давоському форумі говорив про стрімкість Четвертої індустріальної революції й про те, що вона розвивається не лінійно, не поступально, а різновекторно, в різних точках Земної кулі. На думку економіста, вона принесе із собою не лише технологічні новації, а й зміну соціальної парадигми і навіть культурного коду в різних країнах. Розвиток Четвертої індустріальної  революції зумовлює певне  правове забезпечення, політичні й освітні реформи. Власне Четверта індустріальна революція змінить увесь світовий порядок і спосіб життя кожної окремої людини. Напевно, як вважає Клаус Мартін Шваб, нас очікує величезна трансформація людства, яка зачепить різні галузі, але водночас принесе із собою й нові проблеми, що маємо осмислювати й вирішувати вже сьогодні.       
Тобто Четверта індустріальна революція охопила всі рівні, всі аспекти,  всі боки життя. Нікому не вдасться уникнути її. Нам усім тепер жити й виживати в новій реальності. 
Отже, в якому світі ми раптом опинилися і що для кожного із нас означає Четверта індустріальна революція? І що це означає для наших дітей?
Ми увійшли у світ віртуальної реальності, світ Інтернет-речей Інтернет-послуг, Інтернет-банкінгу, Інтернет-спілкування, а також у світ Інтернет-виробництва,  Інтернет-управління та Інтернет-контролю. Злиття цифрових технологій із промисловістю та іншими секторами життя  призвело до поняття Smart manufacturing, коли всі процеси стають максимально автоматизованими, контрольованими й керованими з допомогою цифрових технологій.  Це вже не просто Smart machine (розумна машина)або навіть Smart  factory (розумне підприємство), а Smart manufacturing – розумне виробництво в самому широкому, глобальному смислі цього слова.   
Четверта індустріальна революція обумовлює розвиток взаємодії (спільної діяльності систем, груп людей), віртуалізації  (можливості спостерігати за  процесами й усіма іншими аспектами життя), режиму реального часу (збір і аналіз даних негайно), модульності (виконання процесів за окремими модулями), децентралізації (мінімалізація ролі центру в забезпеченні виробництва, можливість включення чи відключення окремих центрів/частин виробництва), роботизації (заміна людської праці розумними машинами) тощо.
Четверта індустріальна революція, яка нещодавно розпочалася і знаходиться в активній фазі, незабаром вплине на всі галузі нашого життя – економіку, ринок праці, освіту, культуру, людські стосунки. З одного боку, стане більше якісних товарів і послуг; можна буде швидше й корисніше застосовувати новітні технології; світ для навчання стане більш відкритим і цікавішим; у щоденній праці розумні машини будуть допомагати людям;  «людський фактор» помилки буде мінімальним, адже цифрові технології будуть контролювати всі механізми й самих людей.
 Але існує й інший бік Четвертої індустріальної революції. У зв’язку із подальшою діджиталізацією (використання цифрових пристроїв, носіїв та цифрова організація промислових і суспільних процесів) частина професій просто зникне, що зумовить зростання безробіття. Є небезпека, що люди стануть менш комунікабельними й відкритими, адже комунікація переважно в Інтернет-світі не може повною мірою замінити живого людського спілкування. Спілкування із чиновниками й державою через смартфон теж має свої переваги й свої вади. Адже при всій швидкості надсилання, прийняття й обробки інформації через смартфон не видно конкретної людини з її реальними проблемами та індивідуальними потребами. А робота в межах лише окремого модуля, чітко відведеного поля діяльності (при цифровому контролі й організації), з одного боку, підвищує особисту відповідальність за процес, а з іншого боку – унеможливлює вплив на нього, виключає особисту ініціативу. Ми всі знаємо й про інші небезпеки цифрового суспільства – електронне шахрайство, небезпечні маніпуляції свідомістю (особливо молодих людей, навіть доведення до суїциду), поширення через соцмережі наркотиків та агресивних настроїв, булінг з допомогою цифрових технологій тощо. Це реальність, у якій живемо ми і наші діти.  
Колись в далекому XIX ст. у творчості Е.Т.А. Гофмана з’явилося поняття машинерія. Не в смислі розвитку виробництва машин, а в смислі перетворення людини (або навіть усього суспільства) на певний механізм. Люди в такому випадку подібні на ляльки, які рухаються і виконують тільки те, що потрібно, не замислюючись і не відчуваючи ніяких почуттів. Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер став гротескним утіленням мертвого, механічного світу.
У романі-антиутопії «Ми» (1920) Є. Замятін передбачив появу суспільства, де люди втрачають особисті якості й перетворюються на номери, які повинні бездумно виконувати певні процесі. У повісті-антиутопії «Дивний новий світ» (1932) О. Гакслі продовжив антиутопічні роздуми про наступ цивілізації  на природу й людські стосунки. У романі-антиутопії «1984» (1948) Дж. Орвелл змалював світ тотального контролю і тотальної організації суспільства, де виключається право на людську думку і кохання. Цю низку  прогнозів і попереджень від письменників ХХ ст. можна ще довго продовжувати.
Але як виявилося, ми стикнулися з цими прогнозами набагато раніше, аніж очікували. Четверта індустріальна революція вже йде повним ходом.  Тому кожен із нас і українське суспільство загалом мають знайти певні точки опори, щоб вижити й не загубитися, не втратити свою національну ідентичність і духовне здоров’я, людську гідність і почуття у подіях планетарного масштабу.
Коли в 2011 р. стався вибух на станції Фукусіма, для того, щоб вижити в період глобальних катаклізмів (соціальних, природних, техногенних та ін.), у Японії було розроблено особливу гуманітарну концепцію «зв’язку». Згідно з нею найбільш важливими життєвими компетентностями вважаються  зв’язок із оточуючими (турбота про них, повага, взаємодопомога), а також зв’язок зі світом (уміння вгадувати атмосферу, «читати повітря», тобто відчувати реальний стан світу й адаптуватися до нього). Щоб не втратити власну особистість та ідентичність, японці дбайливо бережуть свої традиції, культуру, літературу. А щоб подолати стреси й напругу в умовах стрімкого високотехнологічного суспільства, відновлюють психічне здоров’я у спогляданні природи та в оточенні натуральних речей.  В освіті й на ринку праці Японії утверджується позитивна модель людини скромної, працьовитої, яка прагне самовдосконалення, веде постійну внутрішню роботу над собою, підтримує дружні стосунках з іншими. Щоб не стати бездумним «гвинтиком» державного механізму, японці змалку вчать дітей умінням і навичкам  самоспостереження, самокерування, саморефлексії й духовного саморозвитку. Одним із таких способів є мистецтво, що увійшло в широкий вжиток японців. Наприклад, усі музеї для учнів, студентів і людей похилого віку в Японії є безкоштовними. Японці єднаються довкола рідної культури, національних звичаїв і традицій. Цей духовний зв’язок дає їм можливість швидко єднатися в моменти лихоліть, трагічних випробувань.  
Власне в кожній розвиненій країні світу наразі відчувають тектонічні зсуви, що відбуваються довкола, і виробляють національні доктрини розвитку економіки на цифровій основі й водночас стратегії управління людським потенціалом.   
Настав час і нам подумати разом з усім цивілізованим світом, як Україні та її молоді впоратися з тими викликами, що принесла Четверта індустріальна революція. І тут напрочуд важливим є питання перебудови й переорієнтації  освіти. Реформування шкільної освіти давно на часі відповідно до тих змін, що відбуваються в глобальному масштабі. Але при тому маємо замислитися над тим, кого ми будемо готувати і до якого суспільства? Чи потрібні нам «гвинтики» державної машини, які будуть сліпо виконувати команди й ні про що не замислюватися? Які життєві компетентності знадобляться незабаром нашій молоді в дорослому житті?
У нових стандартах середньої освіти ми, безперечно, маємо врахувати хід Четвертої індустріальної революції, сформувати вміння й навички роботи із сучасними видами інформації та комунікації (до того ж різними мовами й різними способами). Але водночас слід усвідомити, що в цих стандартах обов’язково повинна бути закладена потужна мистецька й культурна парадигма, зокрема посилення читання художньої літератури України та світу. На перший погляд, видається, що читання літературних творів не має прямого економічного або технічного ефекту. Воно не пов’язано безпосередньо із діджиталізацією, яка сьогодні дуже актуальна. Але водночас художня література й мистецтво мають стати своєрідним духовним порятунком для молоді від безособовості, аморальності, нівеляції людяності в період тектонічної перебудови світу. Це простір свободи. Простір мислення. Простір  індивідуального та національного розвитку. 
Українська література і зарубіжна література містять у собі культурні коди, які дають можливість вільно дихати й розвиватися українському народові, не щезнути в глобальних процесах і катаклізмах. Читання книжок українських та зарубіжних авторів – це спосіб формування національної ідентичності, критичного мислення і виховання почуттів. Без читання художньої літератури ми не зможемо залишитися нацією в добу Четвертої індустріальної революції.
Прочитаймо ще раз «Маленьке авто» Ґійома Аполлінера:  
(…) Ми в’їхали в Париж
Якраз оголошувано мобілізацію
Ми зрозуміли з товаришем
Що це мале авто нас привезло
В нову епоху
Хоч ми були вже зрілі люди
А чулись ніби щойно народились
(Переклад Миколи Лукаша)   

     
Ми теж ніби щойно народились у нову епоху, у якій без книжок неможливо вижити. Тому в наше «маленьке авто» обов’язково треба покласти книжки, які ми будемо читати й перечитувати, обговорювати й насолоджуватися ними, над якими ми будемо плакати й сміятися… Ми будемо слухати шурхіт сторінок, як музику, будемо любити природні й живі речі, про які пишуть у книжках, будемо думати, мріяти, уявляти… Ми будемо дбайливо зберігати книжки, як найвищу цінність, вдихати їх неповторний запах, брати їх скрізь, куди б ми не їхали, ми будемо з ними просто по-людськи жити, і наше життя буде мати яскраві кольори і смисл.
Без книжок не виживе ані кожен із нас, ані наші діти, ані нація. Тому мусимо зробити все, аби Україна читала!

Література

1. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. What it Means and How to Respond // https://www.foreignaffairs.com/articles/2015-12-12/fourth-industrial-revolution

1. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. – Geneva: World Economic Forum, 2016. – 198 p.

1. Schwab K. Shaping the Fourth Industrial Revolution.  – Geneva: World Economic Forum, 2018. – 287 p.